Держборг України до ВВП наблизився до 122% — цифра, яка лякає, доки не подивитися на сусідів за цим показником та на саму структуру боргу.
| Країна | Борг до ВВП |
|---|---|
| Японія | ~250% |
| Греція | ~160% |
| Італія | ~135% |
| Україна | ~122% |
Чому це не вирок
Рівень боргу сам по собі мало говорить про стійкість. Японія живе з боргом близько 250% ВВП десятиліттями, тому що займає у власній валюті у внутрішніх кредиторів під низьку ставку. Для України важливіша структура: значна частина боргу — це пільгове фінансування від партнерів та МВФ з довгими термінами та м'якими умовами, а не дорогий ринковий борг. Такі зобов'язання не потрібно агресивно рефінансувати на ринку під високі ставки, що радикально змінює картину стійкості порівняно з країною з тим же показником, але комерційним боргом. За оцінкою аналітика Руслана Аверіна, саме концесійний характер великої частини зобов'язань знижує ризик гострої боргової кризи навіть при високому формальному показнику: цифра 122% лякає в заголовку, але не відображає реальної вартості обслуговування.
Що визначає стійкість
Ключове питання — не «скільки повинні», а «чим і як обслуговуємо». Тут грає роль ставка НБУ близько 15%, інфляція у коридорі 9–12% та передбачуваність зовнішнього фінансування. Нова програма МВФ за лінією EFF (близько $8,1 млрд, лютий 2026) задає орієнтир зниження боргового тиску на середньострокову перспективу — мета опустити борг без урахування надзвичайних кредитів приблизно до 82% ВВП до 2028 року й далі до 65% до 2033 року. Досяжність цих цілей залежить від тривалості війни та темпів зростання, але сама їх фіксація в програмі дисциплінує бюджет і утримує довіру кредиторів. Поки приток пільгових коштів стабільний, а графік виплат розтягнений реструктуризацією 2024 року, високий рівень боргу залишається керованим.
Підсумок: рівень боргу важливий не сам по собі, а у зв'язці зі здатністю його обслуговувати й рефінансувати — і за цим критерієм в України є запас міцності, забезпечений пільговим фінансуванням.