Два інструменти, схожі номінальні ставки і помітно різний результат через дванадцять місяців. Порівняння банківського депозиту з державними облігаціями — найчастіше питання про заощадження в Україні зараз, і відповідають на нього зазвичай неправильно: зіставляючи цифри з таблиці ставок.
Де насправді різниця
| Ознака | Банківський депозит | ОВДП |
|---|---|---|
| Номінальна ставка | встановлює банк | 15–16% (розміщення 15,2–16,2%) |
| Податок на доходи фізичних осіб | стягується | звільнено |
| Військовий збір | стягується | звільнено |
| Кредитний ризик | банк плюс фонд гарантування | напряму держава |
| Доступ до строку | умови дострокового зняття | продаж на вторинному ринку |
| Мінімальний вхід | дуже низький | вищий, залежить від брокера |
Саме податковий рядок змінює арифметику. Відсотки за депозитом оподатковуються податком на доходи фізичних осіб і військовим збором; купонний дохід за ОВДП звільнений від обох. Два інструменти з однаковою номінальною ставкою тому дають різну віддачу, і розрив не малий.
Чим кожен із них є по суті
Депозит — це позика комерційному банку, у певних межах захищена Фондом гарантування вкладів. Береться ризик банку, і для сум усередині гарантії цей ризик значною мірою усуспільнений.
ОВДП — це позика напряму державі. Над нею немає фонду гарантування, бо над суверенним позичальником у його власній валюті немає нічого: держава і є остання лінія. Це водночас сила і слабкість інструмента.
Звідси випливає, як їх варто співвідносити. Депозит у межах гарантії і державна облігація — це не той самий ризик у різній упаковці. Для сімейного резерву на непередбачене гарантія і миттєвий доступ коштують дорожче за кілька пунктів дохідності. Для грошей зі справжнім багаторічним горизонтом податкове звільнення накопичується в реальну різницю.
Чого я б остерігався
Найчастіша помилка — вважати ОВДП депозитом із кращою ставкою. Це не так. Продаж до погашення означає продаж на вторинному ринку за тією ціною, яка є цього дня, а вона може бути вищою або нижчою за ціну купівлі. Гроші, які можуть раптово знадобитися, там тримати не варто.
Друга — ігнорувати, куди зрештою спрямований ризик. Обидва інструменти спираються на ту саму державу: банківська система в економіці воєнного часу не є незалежною від держави, яка за нею стоїть. Поділ грошей між депозитом і ОВДП відчувається як диверсифікація і здебільшого нею не є.
Мій висновок
Для грошей, які пролежать обумовлений строк і точно не знадобляться раніше, податковий режим робить ОВДП сильнішим інструментом за рівних номінальних ставок. Це арифметика, а не думка.
Для резерву, який може знадобитися наступного місяця, виграє депозит — доступом і гарантією, а різниця в дохідності не варта втрати ліквідності. Чесна відповідь для більшості — і те, і інше, розділене за горизонтом, а не за вподобанням: резерв у доступному інструменті, довгі гроші там, де працює податкове звільнення.
Підсумок: за однакової номінальної ставки це не той самий продукт. Податок грає за облігації, ліквідність і гарантія — за депозит. Діліть за строком, через який гроші знадобляться.
Це аналітика, а не інвестиційна рекомендація.