Дві країни можуть оподатковувати один і той самий дохід, і мережа міжнародних договорів існує, щоб це припинити. Чого договори не роблять — так це не перетворюють звільнення на автоматичне.
В Україні зарахування іноземного податку впирається у три обмеження поспіль. Кожне відтинає частину вигоди, яку інвестор вважає вже отриманою.
Обмеження перше: документ
Для зарахування потрібна довідка компетентного податкового органу країни, де виник дохід, із зазначенням суми сплаченого податку та бази чи об'єкта оподаткування, легалізована — консульською легалізацією або апостилем — у цій країні.
Річний звіт брокера таким документом не є. Форма 1042-S не є. Розрахунковий лист не є. Усе це підтверджує утримання, а зарахування потребує підтвердження від самого податкового органу, яке зазвичай треба запитувати, чекати місяцями, а іноді воно видається у формі, що не задовольняє українську вимогу.
Саме тут гине більшість заявок на зарахування — не у відмові, а у відсутності підтвердження до строку.
Обмеження друге: стеля
Зарахування не може перевищувати український податок, який був би сплачений із того самого доходу.
| Позиція | Сума |
|---|---|
| Дивіденд США, валовий | 1 000 $ |
| Утримано в США за договором | 150 $ (15%) |
| Український ПДФО з іноземного дивіденду | 90 $ (9%) |
| Дозволене зарахування | 90 $ |
| Надлишок іноземного податку | 60 $, не повертається |
| Український військовий збір | 50 $, до сплати |
Шістдесят доларів зі ста п'ятдесяти не роблять нічого. Вони не повертаються, не переносяться і не вираховуються. Там, де іноземна ставка вища за українську, вища ставка — просто та, яку ви заплатили.
Обмеження третє: збір
Зарахування застосовується до податку на доходи фізичних осіб. Військовий збір 5% — окреме зобов'язання, і жодне іноземне утримання його не зменшує.
У прикладі вище 150 доларів уже пішли до бюджету США, український ПДФО закрито повністю, а 50 доларів Україні однаково належать. Інвестор, який міркує «вже утримали 15%, це більше за українські 9%, отже нічого не винен», приходить до хибного висновку цілком логічним шляхом.
Під усім цим — резидентство
Ніщо з переліченого не стосується того, хто не є податковим резидентом України, і саме тому питання резидентства вирішується першим, а не останнім.
Резидентство не визначається самим підрахунком днів. Критерії застосовуються по черзі: постійне житло, далі центр життєвих інтересів — сім'я, економічні зв'язки, розташування бізнесу та майна, — далі громадянство. Людина, яка виїхала з України і проводить за кордоном понад 183 дні, але зберегла тут сім'ю, майно та джерела доходу, може залишатися українським резидентом за критерієм центру інтересів.
Подвійне резидентство вирішується за правилами договору, і вирішується за фактами, а не за заявленою в декларації перевагою.
Як це читати
Модель, з якою живе більшість інвесторів, — «заплатив там, отже не плачу тут» — правильна в загальних рисах і хибна в кожній деталі, що коштує грошей. На практиці звільнення часткове, зумовлене документом, отримання якого потребує реальних зусиль, і мовчить приблизно про п'яту частину зобов'язання.
Робоча послідовність така: спершу визначити резидентство, далі замовити довідку заздалегідь, а не в момент подання, далі порахувати зарахування як меншу з двох сум податку, далі сплатити військовий збір у будь-якому разі. Ставлення до довідки як до весняної задачі — це спосіб перетворити законне зарахування на непідтверджене.